Новини Таращанщини

ВІТАННЯ ГОЛОВИ РАЙДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ ВАДИМА ПАСІЧНЮКА З НАГОДИ МІЖНАРОДНОГО ДНЯ ЗАХИСТУ ДІТЕЙ

Опубліковано: 1-6-2020

Щороку у перший день літа увесь світ відзначає Міжнародний день захисту дітей.
Діти – це наше майбутнє, і я від щирого серця хочу побажати їм щасливого та безтурботного дитинства. Щоб кожен дорослий кожного дня, кожної хвилини переймався їх потребами, їх радощами чи печалями.
Любі діти, ви — наша гордість і надія! Бажаю вам хорошого настрою, успіхів у навчанні, реалізації своїх талантів та втілення найзаповітніших мрій.
Будьте здоровими, активними та впевненими у собі!
Зі святом вас! Нехай здійсняться усі ваші мрії!

 

Вадим Пасiчнюк
Голова Таращанськоï районноï державноï адмiнiстрацiï

 

 


детальніше...

Вітаємо із завершенням навчального 2019-2020 року!

Опубліковано: 29-5-2020

Шановні школярі, вчителі та батьки! 
 

Від імені  голови Таращанської районної державної адміністрації Вадима Пасічнюка  вітаємо Вас з завершенням навчального 2019-2020 року! Сьогодні ми всі разом перегортаємо ще одну сторінку освітянського літопису. Завершується цей навчальний рік вперше нетрадиційно. Карантин вніс свої корективи. Діти й вчителі опанували елементи дистанційної форми навчання. Слова подяки висловлюємо батькам, які на собі відчули роль учителя й допомагали дітям оволодіти знаннями на відстані. Особливі слова підтримки дітям, які старанно відносилися до виконання завдань.
Висловлюємо слова вдячності вчителям за їхню щоденну нелегку та самовіданну працю. Ви доклали максимум зусиль, щоб в короткий термін опанувати нові технології і провести навчальний процес у дистанційному форматі.
Випускникам бажаємо отримати найвищі бали на зовнішньому незалежному оцінюванні їхніх знань та успіхів при вступі до вищих навчальних закладів!
Для школярів сьогоднішній день – це старт літніх канікул. Тож бажаємо учням добре і змістовно відпочити, набратися незабутніх вражень та сил перед початком нового етапу навчання. 

 

Вітаємо усіх з закінченням ще одного шкільного року, який кожному подарував нові знання та нові враження!


детальніше...

Якщо ваші права споживача порушено

Опубліковано: 25-5-2020

Більшість із нас, прямуючи до магазину, намагається бути пильним. Та, нерідко буває, що лише вдома, уважніше в спокійній обстановці розглядаючи придбане, бачиш, що термін придатності «найсвіжішого» товару вже вичерпався , або вмикаєш техніку, а вона не працює чи працює зі збоями. Буває і таке, що у період гарантійного терміну продукція втратила якість (виникли недоліки). Тобто гроші ви вже сплатили, а використати придбане не виходить.

Найперше ви звернулись до продавця даного товару, проте з тих, чи інших причин він відмовився замінити вам товар на товар належної якості, або ж відмовив у проведенні гарантійного ремонту.

Що робити споживачеві в такій ситуації? Куди звертатися й чи є кому його захистити?

Раніше такі питання вирішували фахівці Служби захисту прав споживачів, відділення якої працювали в усіх великих містах і райцентрах. Проте, з 2016 року ця служба трансформувалася і нині входить як управління до складу Державної служби України з безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживсужба).

Звернутися до фахівців управління можна кількома способами: усним, електронним або письмовим зверненням (скаргою).

Усне звернення викладається громадянином на особистому прийомі або за допомогою засобів телефонного зв’язку через визначені контактні центри, телефонні "гарячі лінії" та записується (реєструється) посадовою особою.

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв’язку (електронне звернення).

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв’язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

При зверненні до Держпродспоживслужби подаються наступні документи:

  • звернення;
  • копія звернення до суб’єкта господарювання,
  • копія документу, який засвідчує факт придбання продукції;
  • копія технічного паспорта чи іншого документа, що його замінює, з позначкою про дату продажу;
  • інші документи, які стосуються розгляду звернення.

Такі звернення, відповідно до законодавства, розглядаються не більше 1 місяця від дня їх надходження.

Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, продавець встановлює необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється подавачу. При цьому загальний термін вирішення питань не може перевищувати 45 днів.

Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

Споживач для захисту своїх прав також має право звернутися до суду за місцем проживання, місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

До позовної заяви додаються докази, що обґрунтовують позовні вимоги, тобто відмову продавця обміняти товар, зокрема:

-копія звернення до продавця;

-висновок експертизи про невідповідність товару встановленим вимогам якості;

-копія документу, який засвідчує факт придбання товару;

-копія технічного паспорта чи іншого документа, що його замінює, з позначкою про дату продажу;

-інші документи, які стосуються розгляду звернення.

Споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, які пов'язані з порушенням їх прав (частина 3 статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів").

Цивільна справа в порядку позовного провадження розглядається судом протягом розумного строку, але не більше 2 місяців з дня відкриття провадження у справі.

 

 

Довідково:    Держпродспоживслужба у Київській області

Адреса: 08133, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Балукова, 22

Тел.: (044) 406-01-65 , (044) 486-54-86, (044) 486-40-27

e-mailkoblzah@dpssko.gov.ua,      gu@dpssko.gov.ua

Сайт: oblvet.org.ua

За цією адресою можна подати скаргу, її зразок дивіться за посиланням.

 


детальніше...

ТАРАЩАНСЬКА РАЙОННА ФІЛІЯ КИЇВСЬКОГО ОБЛАСНОГО ЦЕНТРУ ЗАЙНЯТОСТІ ІНФОРМУЄ:

Опубліковано: 22-5-2020

Допомога по безробіттю під час карантину: чи має право отримувати працівник, який звільнився за власним бажанням?

На період карантину для осіб, які звільнилися з роботи за власним бажанням, не застосовуватимуться вимоги щодо відкладення виплати допомоги по безробіттю строком до 90 днів. При цьому загальна тривалість виплат допомоги по безробіттю для таких осіб не може перевищувати 270 календарних днів.

Тобто громадяни, які звільнились з останнього місця роботи в період карантину (з 12 березня 2020 року) за власним бажанням і стали на облік в державній службі зайнятості, отримуватимуть допомогу по безробіттю з першого дня набуття статусу безробітного. Таким чином, на період карантину правило про відкладення виплати допомоги по безробіттю для звільнених за власним бажанням застосовуватися не буде.

Мінімальний розмір допомоги по безробіттю на період карантину становить 1 тис. грн на місяць. Максимальний розмір не може перевищувати чотирикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (з 1 січня 2020 року – 2 102 грн), тобто не більше 8 408 грн на місяць.
/За матеріалами ГУ Держпраці…/

 

 

Гарна ідея – основа будь-якого бізнесу

Карантин – це чудова нагода обміркувати свої подальші кроки у житті та використати вільний час із користю для майбутнього. Тож, ми пропонуємо вам не зволікати і хутчіше реєструватися на нашому освітньому порталі - https://skills.dcz.gov.ua/.

Саме тут можна оцінити свою готовність до підприємницької діяльності та чітко сформувати бізнес-ідею. З освітнім порталом ви зможете не лише скласти фінансовий план та провести маркетингове дослідження, а й отримати інформацію щодо того, де взяти стартовий капітал та, як досягти успіху у власній справі.

Фахівці служби зайнятості завжди готові допомогти новоствореним підприємцям у їх починаннях та вже зрілим роботодавцям у пошуку підходящого персоналу. #КОЦЗ #служба_зайнятості #освітній_портал

 


детальніше...

Операція «МАК»

Опубліковано: 21-5-2020

Шановні жителі Таращанського району!

На території Київської області розпочалася оперативно-профілактична операція «Мак», мета-виявлення та ліквідація незаконних посівів нарковмісних рослин. Поліцейські здійснюють обходи домогосподарств жителів району і міста, та оглядають їх щодо виявлення можливих незаконних посівів.
Поліція нагадує! За незаконний посів та вирощування снотворного маку в кількості до 100 рослин чи конопель в кількості до 10 рослин – передбачена адміністративна  відповідальність за ст.106-2КУпАП (штраф до 1700 гривень з конфіскацією незаконно вирощуваних нарковмісних рослин).
Кримінальна відповідальність настає за незаконний посів або незаконне вирощування снотворного маку в кількості від 100 рослин чи конопель у кількості від 10 рослин. Така відповідальність передбачена ч.1 ст. 310 Кримінального кодексу України.
Поліція звертається до всіх небайдужих громадян дотримуватися чинного законодавства та у разі виявлення посівів нарковмісних рослин повідомляти на гарячу лінію "102",або за номерами :  0936642488, 0679447322.


детальніше...

День пам'яті жертв депортації кримських татар

Опубліковано: 18-5-2020

Депортація кримських татар, розпочата 18 травня 1944 року, – один із найяскравіших прикладів злочинів радянського режиму, вчинених ним під час Другої світової війни. Понад 20 років радянська влада повністю заперечувала злочинний характер своїх дій. У 1967 році Верховна Рада СРСР визнала необґрунтованість тотального звинувачення кримських татар, але на відміну від інших «покараних народів», вони не отримали права повернутися до Криму. Лише 1989 року радянським парламентом депортація була визнана незаконною та злочинною.

Анексія Криму Російською Федерацією у лютому 2014 році актуалізувала проблему боротьби кримських татар за свої права. Вже 20 березня того ж року Верховна Рада України ухвалила Постанову № 1140-18 «Про Заяву Верховної Ради України щодо гарантії прав кримськотатарського народу у складі Української Держави», якою визнавала кримських татар корінним народом України та гарантувала їхнє право на самовизначення в складі України.

У 2014 році російські окупанти Криму вперше в новітній історії заборонила проведення 18 травня традиційного траурного мітингу в центрі Сімферополя, тож 70-і роковини депортації кримські татари були змушені відзначати в місцях компактного проживання в оточенні загонів поліції у супроводі гелікоптерів. Водночас лише упродовж першого року після анексії 2014 року більше 150 кримських татар були піддані «вибірковому правосуддю», 21 зник без відома або був убитий, а Меджліс позбавлений як будинку, так і можливості вести діалог із державними органами, так званої, «Республіки Крим». Доводиться констатувати, що на п’ятому році анексії АР Крим переслідування кримськотатарського народу російською окупаційною адміністрацією лише посилилося.

За таких умов, вшанування на загальнодержавному рівні пам’яті жертв депортації кримськотатарського народу та демонстрація солідарності в боротьбі за відновлення їхніх прав набуває важливого українського та міжнародного значення.

Верховна Рада України Постановою від 12 листопада 2015 року № 792-VIII «Про визнання геноциду кримськотатарського народу» визнала депортацію з Криму кримських татар у 1944 році геноцидом кримськотатарського народу. 18 травня в Україні встановлено Днем пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу. Українським парламентом заявлено, що системний тиск на кримськотатарський народ, репресії громадян України за національною ознакою, організація етнічно і політично вмотивованих переслідувань кримських татар, їхніх органів, таких як Меджліс кримськотатарського народу та Курултай кримськотатарського народу, на тимчасово окупованій території України з боку державних органів Російської Федерації, починаючи з дати початку тимчасової окупації, є свідомою політикою етноциду кримськотатарського народу.

У 2016 році Верховною Радою України перейменовано 75 одиниць адміністративно-територіального устрою АР Крим та м. Севастополь, назви яких містили символіку комуністичного тоталітарного режиму. За рекомендацією Українського інституту національної пам’яті переважній більшості перейменованих населених пунктів повернуто історичні кримськотатарські назви, що стало практичною реалізацією передбаченого статтею 3 Закону України «Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою» забезпечення Державою права депортованих осіб на повернення історичних назв населених пунктів, що були перейменовані за часів СРСР у зв’язку із здійсненням депортації.

Ключові зауваги

Вигнання німців та їхніх союзників із Криму остаточно завершилося в ніч на 13 травня 1944 року. Вже за тиждень радянська влада розпочала депортацію кримських татар, закинувши їм масове дезертирство та співпрацю з ворогом. Пізніше у подібному звинуватили й інші народи Криму. Насправді жодних доказів «масового дезертирства» кримських татар не існує, а абсолютна більшість колабораціоністів загинула в боях чи була засуджена в індивідуальному порядку.

За час депортації на загальне «спецпоселення» до Центральної Азії було відправлено понад 183 тисячі кримських татар, на примусові роботи до Московського вугільного тресту – 5 тисяч, до таборів фронтового резерву – 6 тисяч та ще стільки ж до ГУЛАГу.

Також із Криму було вигнано понад 40 тисяч болгар, вірмен, греків, турок і ромів.

Депортація кримських татар стала одним із найяскравіших прикладів злочинів радянського режиму, вчинених ним під час Другої світової війни. Упродовж багатьох років радянська влада повністю заперечувала злочинний характер своїх дій.

Депортація мала катастрофічні наслідки для кримських татар в місцях заслання. Протягом останнього року до завершення війни від голоду, хвороб та виснаження загинуло понад 30 тисяч кримських татар. Не меншої шкоди зазнало господарство Криму, позбавлене досвідчених працівників.

Україна ніколи не відмовлялася від визнання актів органів колишнього СРСР щодо відновлення прав депортованих, а від проголошення незалежності взяла на себе повну відповідальність за долю всіх своїх громадян, включно з тими, що повертаються на її територію з місць депортації.

В умовах тимчасової окупації Криму Російською Федерацією, коли переслідування кримськотатарського народу окупаційною адміністрацією лише посилюються, вшанування на загальнодержавному рівні пам’яті жертв депортації кримськотатарського народу та демонстрація солідарності в боротьбі за відновлення їхніх прав набуває важливого українського та міжнародного значення.

Історична довідка

Планування депортації розпочалося ще до вигнання нацистів із Криму. 22 квітня в доповідній записці на ім’я Лаврентія Берії кримські татари були звинувачені в масовому дезертирстві з лав Червоної армії. 10 травня Берія в листі до Сталіна повторив попередній закид, додавши до нього «зрадницькі дії кримських татар проти радянського народу» та «небажаність подальшого проживання кримських татар на прикордонній околиці Радянського Союзу». Також в листі була сформульована пропозиція виселити все кримськотатарське населення до Узбекистану.

Наступного дня, 11 травня 1944 року було ухвалено цілком таємну постанову Державного комітету оборони № 5859сс «Про кримських татар». У ній наводилися попередні претензії до кримськотатарського населення – начебто масове зрадництво та масовий колабораціонізм, – які стали обґрунтуванням депортації. Насправді жодних доказів «масового дезертирства» кримських татар не існувало, а абсолютна більшість колабораціоністів загинула в боях чи була засуджена в індивідуальному порядку.

Депортація кримськотатарського населення розпочалася о 3-й годині ранку 18 травня 1944 року і завершилася, переважно, 20 травня. До операції було залучено 32 тисячі співробітників НКВД. Депортованим давалося на збори від кількох хвилин до півгодини, дозволялося брати з собою особисті речі, посуду, побутовий інвентар і провізію в розрахунку до 500 кг на родину. Насправді вдавалося зібрати в середньому 20–30 кілограмів речей та продуктів, абсолютна більшість майна залишалася і була конфіскована державою. Зафіксовано численні випадки мародерства. Протягом 2 днів кримських татар звозили машинами до залізничних станцій Бахчисарая, Джанкоя та Сімферополя, звідти ешелонами відправляли на схід.

Під час головної хвилі депортації (18–20 травня) виселено 180 014 осіб, для перевезення яких було використано 67 ешелонів. Крім того, 6 тисяч мобілізованих військкоматами протягом квітня–травня кримськотатарських юнаків окремо відправлено на наряди Головного управління формування резервів до Гурьєва (Атирау, Казахстан), Куйбишева та Рибінська, а ще 5 тисяч кримських татар заслано на роботи до таборів тресту «Московуголь». Разом вигнано з Криму за перші два дні 191 044 осіб. Крім того 5989 осіб, звинувачених у співпраці з німцями і так зв. «антирадянських елементів» заарештували під час депортації. Вони потрапили до ГУЛАГу і в подальшому не враховувалися в загальних зведеннях про вигнанців.

У ході червневих депортацій болгар, вірмен, греків та «іноземних підданих» було додатково було виселено 3141 кримського татарина, яким вдалося врятуватися в травні. Таким чином, загальна кількість вигнаного з Криму корінного народу склала: 183 тисячі осіб на загальне спецпоселення + 6 тисяч у табори управління резервів + 6 тисяч до ГУЛАГу + 5 тисяч спецконтингенту для Московського вугільного тресту = 200 тисяч осіб. Серед дорослих спецпоселенців знаходилося також 2882 росіян, українців, циган, караїмів та представників інших національностей, яких було виселено через приналежність до змішаних шлюбів.

Останній ешелон з депортованими прибув до Узбекистану 8 червня, частина кримських татар в дорозі загинула. Кількість таких за офіційними джерелами – 191 людина – викликає сумніви. Втім, навіть радянська статистика дозволяє простежити зменшення кількості вигнаного населення.

Одразу після перемоги над нацизмом розпочалася тотальна демобілізація кримських татар з лав радянської армії. Протягом 1945–1946 років у трудові табори Сибіру та Уралу було направлено 8995 військовослужбовців, яким лише 1953 року дозволили возз’єднатися із родинами на засланні. Така сама доля спіткала і відзначених воїнів – навіть двічі Герою Радянського Союзу Амет-Хана Султана, якому не дозволили повернутися до Криму. В усіх спецпоселенців-військових вилучалися військові квитки, їм заборонялося носити зброю. При цьому старші офіцери залишалися на службі, тоді як старші офіцери-політпрацівники та співробітники карних органів відправлялися на спецпоселення.

Постановою радянського уряду від 8 січня 1945 року «Про правовий статус спецпоселенців» відзначалося, що спецпоселенці користуються всіма правами громадян СРСР, але при цьому вони не мали права самовільно залишати райони спецпоселення, визначені для них, голови родин повинні були щомісяця реєструватися у міліції, а всі зміни у сім’ях повинні були доповідатися міліції у триденний термін.

Депортація мала катастрофічні наслідки для кримських татар в місцях заслання. Протягом року до завершення війни від голоду, хвороб та виснаження загинуло понад 30 тисяч кримських татар. Не меншої шкоди зазнало господарство Криму, позбавлене досвідчених працівників.

Звичайним явищем були втечі з місць заслання. Особливого масштабу це явище набуло 1948 року, коли втекло 8692 кримських спецпоселенця, з яких було затримано 6295 і притягнуто до відповідальності 2645 осіб. Уряд уже 21 лютого 1948 року спеціальною постановою «Про заслання, висилку і спецпоселення» зобов’язало МВС встановити режим повного припинення втеч. 28 листопада 1948 року Президія Верховної Ради СРСР своїм Указом «Про кримінальну відповідальність за втечу з місць обов’язкового і постійного поселення у віддалені райони Радянського Союзу в період Вітчизняної війни» встановлювала довічний термін виселення і призначала 20-річне покарання примусовими роботами за втечу та 5 років – за переховування.

Радянський уряд 5 липня 1954 року зняв з обліку спецпоселенців, які не досягли 16 років, а також молоді, яка прийнята на навчання до навчальних закладів. 13 липня 1954 року Президія Верховної Ради СРСР відмінила свій указ від 26 листопада 1948-го про кримінальну відповідальність за втечу з місць заслання.

Відселені з Криму кримські татари звільнені зі спецпоселень на підставі указу Президії Верховної Ради СРСР від 28 квітня 1956 року без права повернення в місця, звідки вони були вислані, та без повернення конфіскованого майна. Постанова Ради Міністрів УРСР від 15 грудня 1956 року про розселення татар, німців, греків, болгар та вірмен, що раніше мешкали на території Кримської області і поверталися з місць поселення, визнавала неприпустимим їх повернення у Крим, а також вважала «недоцільним» розселення їх у Херсонській, Запорізькій, Миколаївській та Одеській областях.

Незважаючи на половинчастість ухвалених рішень, вони все-таки полегшили громадянське становище депортованих, позбавивши їх принизливих формальностей обліку. Це давало можливість і для переселення в інші місцевості СРСР, якою поодинокі депортовані змогли скористатися.

Політичні акції кримських татар (петиційна кампанія, створення політичних організацій, акції протесту, тощо) привели до ще одного політичного успіху. 5 вересня 1967 року Президія Верховної Ради СРСР видала Указ «Про громадян татарської національності, які проживали в Криму», який скасовував звинувачення в зраді кримських татар, проте проголошував нібито повне укоріненням кримських татар в Узбекистані. У січні ж 1974-го Президія Верховної Ради СРСР відмінила заборону грекам, вірменам, болгарам та кримським татарам повертатися в Крим на колишні місця їх проживання.

У період після Указу 1967 року державні органи СРСР та УРСР вдалися до іншої тактики проти повернення депортованих народів у Крим. Основним знаряддям її став контроль за поверненням у Крим колишніх депортованих осіб за допомогою інституту прописки (реєстрації). Особам, які намагалися повернутися на законних підставах, органи внутрішніх справ утруднювали або й унеможливлювали придбання житла. Також вони ускладнювали процес прописки або відмовляли в ній. Перебуваючи у Криму без прописки у судовому порядку і просто силоміць видворялися з півострова. Будь-які прояви протесту, спровоковані цими діями, неухильно переслідувалися судовими органами.

В той же час, починаючи з 1968 року, влада пішла навіть на організацію репатріації через так звані оргнабори. 1969 року цим шляхом до Криму було прийнято 104 сім’ї, 1970 – 45 сімей, 1971 – 65 сімей. При цьому через найретельніші перевірки кандидатів на переселення не виконувався навіть мізерний план.

Кримські татари переселялися і самостійно. Наприкінці кінці 1960 – початку 1970-х років до Криму прибуло 195 сімей (3496 осіб). Крім того, депортовані селилися й у інших областях Української РСР, зокрема Херсонській області – 1541 особа, Запорізькій – 1063, Донецькій – 633, Одеській – 61. На 1 травня 1973 року в республіці проживало 6874 кримських татар.

14 листопада 1989 року Верховна Рада СРСР  ухвалила Декларацію «Про визнання незаконними і злочинними репресивних актів проти народів, підданих примусовому переселенню, і забезпечення їх прав», а 7 березня 1991 року – Постанову «Про скасування законодавчих актів у зв’язку з Декларацією Верховної Ради СРСР від 14 листопада 1989 року «Про визнання незаконними та злочинними репресивних актів проти народів, які зазнали примусового переселення, та забезпечення їхніх прав». Відтак відновлення за рахунок держави майнового та іншого стану репатріантів, яким цей стан був до моменту депортації, набувало необхідної легітимності.

Україна ніколи не відмовлялася від визнання актів органів колишнього СРСР щодо відновлення прав депортованих, а з часу проголошення незалежності взяла на себе повну відповідальність за долю всіх своїх громадян, включно з тими, що повертаються на її територію з місць депортації.

 

Орієнтовний перелік корисних тематичних посилань:

1. Бекирова Г. Изгнали всех бессудно и бесправно // http://www.forumn.kiev.ua/2011-108-05/108-10.html

2. Бекірова Г. Питання депортації татар з Криму залишається дискусійним // http://zaxid.net/news/showNews.do?gulnara_bekirova_pitannya_deportatsiyi_tatar_z_krimu_zalishayetsya_diskusiynim&objectId=1122777

3. Бекірова Г. Сторінки кримської історії. «Спецпереселенці не мають права...» // http://ua.krymr.com/content/article/26780808.html

4. Бугай Н. Депортация народов // http://scepsis.net/library/id_1237.html

5. Вересень М. Наша земля // http://gazeta.dt.ua/SOCIETY/nasha_zemlya.html

6. Головченко В. Депортація кримськотатарського народу 1944 р. – прояв злочинної сутності національної політики сталінізму // http://www.memory.gov.ua/publication/deportatsiya-krimskotatarskogo-narodu-1944-r-proyav-zlochinnoi-sutnosti-natsionalnoi-pol

7. Громенко С. Вітчим народів. Навіщо Сталін виселив давні етноси Криму // http://gazeta.dt.ua/history/vitchim-narodiv-navischo-stalin-viseliv-davni-etnosi-krimu-_.html

8. Депортація кримських татар = геноцид // https://ukurier.gov.ua/uk/articles/deportaciya-krimskih-tatar-genocid/

9. Депортація кримських татар у запитаннях і відповідях // https://www.bbc.com/ukrainian/society/2015/05/150514_tatars_deportation_ko

10. Документи щодо депортації з Криму представників кримськотатарського та інших народів у 1944 р. // http://www.memory.gov.ua/publication/dokumenti-shchodo-deportatsii-z-krimu-predstavnikiv-krimskotatarskogo-ta-inshikh-narodiv

11. Зайцев Ю. Друга світова і «остаточне вирішення кримськотатарського питання» // http://incognita.day.kiev.ua/druga-svitova-i-ostatochne-virishennya-krimskotatarskogo-pitannya.html

12. Зайцев Ю. У депортації. Боротьба за відновлення прав // http://incognita.day.kiev.ua/u-deportacziyi-borotba-za-vidnovlennya-prav.html

13. Кіпіані В. Киримли – це татари з Криму // http://www.istpravda.com.ua/columns/2011/05/17/ 38808/

14. Кримські татари в місцях спецпоселень після депортації в 1944 році // Український інститут національної пам'яті https://old.uinp.gov.ua/news/krimski-tatari-v-mistsyakh-spetsposelen-pislya-deportatsii-v-1944-rotsi?q=news/krimski-tatari-v-mistsyakh-spetsposelen-pislya-deportatsii-v-1944-rotsi

15. Лисенко О. Як депортували кримських татар у 1944 р.? // http://klio.org.ua/Statti/Oleksandr-Lisenko.-YAk-deportuvali-krimskih-tatar-u-1944-r.html

16. Люди “Сірої зони”: свідки російської анексії Крим // видання Українського інституту національної пам'яті

https://uinp.gov.ua/elektronni-vydannya/lyudy-siroyi-zony-svidky-rosiyskoyi-aneksiyi-krymu-2014-roku

17. Методичні матеріали до Дня боротьби за права кримськотатарського народу – річниці депортації кримських татар 18 травня  // Український інститут національної пам'яті https://old.uinp.gov.ua/news/metodichni-materiali-do-dnya-borotbi-za-prava-krimskotatarskogo-narodu-richnitsi-deportatsii-kr

18. Наш Крим. Неросійські історії українського півострова // видання Українського інституту національної пам'яті

https://uinp.gov.ua/elektronni-vydannya/nash-krym-nerosiyski-istoriyi-ukrayinskogo-pivostrova

19. Семена М. Депортація: другий акт трагедії // http://incognita.day.kiev.ua/deportacziya-drugij-akt-tragediyi.html

20. У середу, 18 травня,  – День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу  // Український інститут національної пам'яті https://old.uinp.gov.ua/news/u-seredu-18-travnya-den-pamyati-zhertv-genotsidu-krimskotatarskogo-narodu?q=news/u-seredu-18-travnya-den-pamyati-zhertv-genotsidu-krimskotatarskogo-narodu

21. Унікальні фото депортованих кримських татар // http://www.istpravda.com.ua/artefacts/2014/ 05/ 16/142923/


детальніше...

ПРИВІТАННЯ ГОЛОВИ РАЙДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ ВАДИМА ПАСІЧНЮКА З МІЖНАРОДНИМ ДНЕМ МЕДИЧНОЇ СЕСТРИ

Опубліковано: 12-5-2020

Шановні медичні сестри, вітаю вас з професійним святом!

Професія, яку ви обрали, заслуговує на найвищу похвалу і повагу. Ви несете на собі величезний тягар чужого болю та відповідальності, адже у ваших руках — людські життя.

Щиро дякую вам за професіоналізм та витримку. Нехай ваша доброта, чуйність і турбота повертається до вас сторицею, вдячністю та усмішками людей, чиє здоров’я завдяки вам стає міцнішим.

Міцного здоров’я, благополуччя та всього найкращого вам та вашим родинам.

 

Вадим Пасiчнюк

Голова Таращанськоï районноï державноï адмiнiстрацïï


детальніше...

До Дня пам’яті та примирення та 75-ї річниці перемоги над нацизмом у Другій світовій війні

Опубліковано: 9-5-2020

З нагоди Дня пам’яті та примирення та 75-ї річниці перемоги над нацизмом у Другій світовій війні голова Таращанської районної державної адміністрації Вадим Пасічнюк, голова Таращанської районної ради Людмила Урожай, заступник міського голови м.Тараща Вадим Левицький поклали живі квіти до Меморіалу Слави,  Пам’ятного знаку Танкістам, що звільняли Таращу у 1944 році та  Пам’ятника Танкістам загиблим при визволеннi м.Тараща.
До покладання квітів також долучились представники Таращанської громадської організації ветеранів, районної організації  інвалідів війни та Збройних сил України, районної організації Української спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) та iншi.
Пiсля покладання квiтiв присутні вшанували пам'ять полеглих хвилиною мовчання. Молебень за загиблими провiв благочинний Таращанського району УПЦ КП протоієрей Георгій Сальник.

Світла вічна пам‘ять загиблим, найвища вдячність живим!


детальніше...

ЗВЕРНЕННЯ ВАДИМА ПАСIЧНЮКА З НАГОДИ ДНЯ ПАМ’ЯТІ ТА ПРИМИРЕННЯ ТА 75-ï РIЧНИЦI ПЕРЕМОГИ НАД НАЦИЗМОМ У ДРУГІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ

Опубліковано: 8-5-2020

Шановнi ветерани та жителі нашого району!
 

8 та 9 травня ми відзначаємо дві важливі дати – День пам’яті та примирення та 75-у річницю перемоги над нацизмом у Другій світовій війні.
Ці дні – символ героїчного минулого, гордості за тих, хто відстояв свободу нашої Батьківщини. Ми низько схиляємо голови перед світлою пам’яттю мільйонів воїнів і мирних людей, які поклали своє життя заради миру та майбутніх поколінь.
Пам’ятаймо, на якій героїчній землі ми живемо, пам’ятаймо про подвиги наших батьків, дідів, прадідів, братів і сестер.
Шановнi ветерани! Для мене велика честь засвідчити вам свою повагу та висловити глибоку вдячність. Бажаю кожному здоров'я, добра і благополуччя.

 

Вадим Пасiчнюк
Голова Таращанськоï районноï державноï адмiнiстрацiï


детальніше...