Щаслива родина – міцна Україна

Опубліковано: 5-7-2019

В енциклопедії сказано: «Україна – держава у Схiднiй Європі, територія якої простягається iз заходу на схід на 1 316 км. На її території проживає 48 млн людей».                

Наша Україна – незалежна держава. В цьому році 24 серпня їй виповниться 28 років. На території України проживає понад 110 національностей, і всі вони знайшли в нашому краї свою Батьківщину. Близько 77% населення нашої держави складають українці. Крім українців, тут вільно живуть люди інших національностей: росіяни, білоруси, поляки, чехи, молдовани, греки, татари, румуни та інші.

Кожна людина з великою любов’ю і душевним трепетом згадує те місце, де вона народилася, де промайнуло її дитинство, «з материнською ласкою у затишній батьківській оселі». То родинне вогнище, маленька батьківщина кожної людини, то її велике «Я», з якого починається людина, родина, батьківщина і вся наша велична й неповторна у світі країна – Україна. Як маленькі струмочки, вливаючись у більші, творять потічки, потоки, а ті – річки, а ріки – море, так і ми творимо сім’ї, родини, рід, а з родів складається велике, святе  і рідне всім родам – народ.  Ми з вами всі – український народ, який складається з родин малих і великих, дружних і працьовитих. Як могутня ріка бере силу з маленьких джерел, так і наша  країна збагачується маленькими родинами. І якщо складемо всі родини – це весь український народ, вся Україна. Найдорожчий, безцінний скарб, що має людина – це здоров’я. Без нього немає повноцінного, радісного, щасливого життя. То нехай же річка буде повноводною, а родина наша українська – красивою,  щасливою і здоровою…

Український День родини відносно молоде свято і відзначається з 2012 року. Відповідний Указ Президента України був підписаний 30 грудня 2011 року. Святкування цього дня має щорічний характер і встановлено на 8 липня.

Родина  являє собою організовану соціальну групу, а її представники пов’язані між собою не тільки спільністю побуту, але і взаємною моральною відповідальністю, а також соціальною необхідністю, яка зумовлює потребу суспільства в духовному і фізичному самовідтворенні, звідси, мабуть і пішов вираз: сім’я – осередок суспільства. З сім’ї починається життя людини, тут відбувається формування її як громадянина. Вона – джерело любові, поваги, солідарності та прихильності, те, на чому будується будь-яке цивілізоване суспільство

Для дітей родина – своєрідне середовище, в якому  у дитини складаються умови її психічного, фізичного, інтелектуального та емоційного розвитку. Для дорослої людини вона є джерелом реалізації цілого ряду його потреб.

Слово «родина» походить від кореня «род», «рід», що говорить саме за себе. «Сім’я» має відношення до «семені» та продовження роду, тобто народження і виховання дітей, яке традиційно вважається основним призначенням створення сім’ї. Родина була і залишається хранителькою духовних цінностей, родинних традицій, культури та історичної спадкоємності поколінь, чинником стабільності і розвитку. З родини починається життя людини, тут відбувається формування її як громадянина. Тому тандем сім’ї і держави – необхідна передумова процвітання і добробуту його громадян. 

Родина - це таке маленьке слово,

А скільки ж в ньому сенсу, доброти.

Це – мами перша колискова,

Це - батьків прояв теплоти.

Це все. Що може бути краще

За рідних й дорогих людей?

Не покидай ти їх нізащо,

Бо це все рідне, це твоє.

Родина – це не просто термін,

Який у словнику знайдеш.

Родина – тихий серця шепіт,

З яким ти по життю ідеш.

Нехай усе біжить, минає,

Та ти не будеш в самоті.

Родина – щось насправді справжнє

З того, що маєш у житті.

Православна церква 8 липня вшановує пам'ять муромського святого подружжя Петра і Февронії, що жили на рубежі XII-XIII століть.

Здавна на Русі їх вшановували як  заступників подружнього життя. Вважалося, що вони своїми молитвами зводять небесне благословення на подружні пари.

Згідно з Житіям святих, благовірний князь Петро був другим сином Муромського князя Юрія Володимировича. Він вступив на Муромський престіл у 1203 році. За декілька років до княжіння Петро захворів проказою, від якої ніхто не міг його вилікувати. Уві сні князеві було відкрито, що його може зцілити дочка бджоляра, селянка Февронія. Вона була вродлива, благочестива і добра, до того ж знала властивості трав та вміла лікувати недуги. Її навіть слухалися дикі тварини. Князь покохав  Февронію за її чесноти та мудрість і дав обітницю одружитися з нею після одуження. Дівчина зцілила князя, проте він не додержав свого слова. Хвороба поновилася, Февронія знов вилікувала князя, і тоді він вже на ній одружився.
Після смерті брата Петро успадкував княжіння. Бояри поважали свого князя, але гордовиті боярські дружини не злюбили Февронію, не бажаючи мати правителькою над собою селянку. Бояри зажадали, щоб князь покинув її. Петро, дізнавшись, що його хочуть розлучити з коханою, вирішив добровільно відмовитися від влади і багатства і віддалитися разом з нею у вигнання. Петро і Февронія покинули Муром, відпливши на човні по річці Ока. Незабаром в Муромі почалася смута, бояри пересварилися за вакантний княжий престіл, пролилася кров. Схаменувшись, бояри зібрали раду і вирішили запропонувати князю Петру повернутись назад. Князь і княгиня повернулися, і Февронія зуміла заслужити любов городян. Вони правили довго і щасливо.

На схилі життя Петро і Февронія прийняли чернецтво в різних монастирях з іменами Давид і Евфросинія, і благали Бога, щоб їм померти в один день. Поховати себе вони заповідали разом в спеціально приготованій труні з тонкою перегородкою посередині.
Вони померли кожен в своїй келії в один день і годину 8 липня 1228 року. Люди вважали нечестивим ховати в одній труні ченців, тому порушили волю спочилих: їх тіла були покладені в різних обителях. Проте, вже наступного дня вони опинилися разом. Двічі їх тіла розносили по різних храмах, але двічі вони дивним чином виявлялися поруч. Так і поховали святе подружжя разом в місті Муромі, біля соборної церкви Різдва Пресвятої Богородиці.
Через 300 років після кончини Петро і Февронія були зараховані Святою Православною Церквою до лику святих.

Однією з найбільших цінностей людини є любов. Саме в ній відкривається людська особистість, радість применшення себе заради того, кого кохаєш, радість продовження себе. Усе це втілилося в такому соціальному інституті як родина, сім’я. 

Міцна, здорова родина здатна зрощувати плоди любові і злагоди, що є запорукою розквіту міцної, успішної, багатої держави – Україна. Бо сильна сім'я, родина, рід – це міцна держава!