Опубліковано: 29-8-2016
meet_your_child.jpg)
Дорогі українці!
Вже четвертий раз як Президент я виступаю на День пам’яті жертв політичних репресій. Переповів, здається, все що можна було переповісти: і про трагічну історію цього місця, і про передчасні смерті невинних жертв московсько-комуністичного режиму, і про зламані долі родин репресованих. Сьогодні я не читатиму лекцію, не казатиму проповідь, а, якщо дозволите, прозвітую про те, що ж протягом останніх років ми з вами разом зробили в такій вважливій сфері як політика національної пам’яті.
Неприйнятно довгий час в гуманітарній політиці незалежної України домінували малоросійство та радянщина. В Москві для цього отруйного коктейлю вигадали навіть назву і запатентували її – «Русский мир». Подібні інструменти впливу та підкорення інших країн в політології називають культурним імперіалізмом. Те, що багатьма наївно сприймалося як звичайний культурний обмін, хай і здебільшого односторонній. Насправді, це було артпідготовкою для російської агресії. Десятиліттями, застосовуючи так звану м’яку силу, Росія готувала найбезпечніші маршрути для танків. І от саме там, де їхні ідеологічні диверсанти занурилися найглибше, вони тоді й паралізували волю та спротив. І саме там у нас тепер окуповані території, які треба звільняти і які ми точно звільнимо.
На кінець 2013 року мапа України виглядала неначе ілюстрація до підручника з історії КПРС. Наші міста, селища і села були щедро утикані ідолами Леніна та його поплічників. За 23 роки незалежності влада так і не спромоглася визнати вояків УПА борцями за незалежність України. Сумновідомим законом 2012 року вони хотіли добити нашу українську мову.
Чи міг я як Президент залишити все це так, як воно було на момент мого приходу до влади? Я переконаний – категорично ні! Тектонічні зміни, які сталися із громадською думкою під час і після Революції гідності та внаслідок російської агресії, забезпечили потужну суспільну підтримку всім діям нової української влади в гуманітарній політиці та політиці української пам’яті – нашої історичної пам’яті.
На підставі Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного тоталітарних режимів…» перейменовано 52 тисячі площ і вулиць, майже тисяча населених пунктів. Одних тільки пам’ятників Леніну демонтували майже півтори тисячі. Комуністичну партію, яка безпосередньо винна в репресіях і винищенні мільйонів людей, в тому числі і десятків тисяч тих, хто покоїться тут, у Биківнянському лісі – нарешті заборонено!
Три роки тому Парламент ухвалив, а я підписав Закон «Про правовий статус і вшанування пам’яті борців за незалежність України у двадцятому столітті». Вперше на найвищому державному рівні засвідчено, що всі герої, які воювали, а тим більше, загинули в боротьбі за Україну, варті визнання, шани й поваги, включно і з Українською Повстанською Армією та Армією УНР.
Кілька поколінь українців виросли на ретельно відретушованій версії «Великой Отечественной войны». За двадцять сім років незалежного буття ми нічого не забули і не зреклися нічого з того, що було правдою. Але натомість відкрили багато нових сторінок історії, які раніше від нас старанно приховувались. На підставі Закону, ухваленого три роки тому, крім Дня перемоги 9 травня, Україна відзначає разом з усією Європою День пам’яті і примирення – 8 травня.
Ще чотирнадцятого року я поклав край патологічній традиції святкувати головне військове свято в унісон з країною-агресором. Саме тоді й скасував «День защитника Отечества» і запровадив День захисника України, призначивши його на 14 жовтня. 21 листопада минулого року ми вперше відзначили День Десантно-штурмових військ Збройних Сил України. А раніше його святкували другого серпня, не замислюючись, що то лише дата першого стрибка парашутистів в Московському військовому окрузі. Наприкінці квітня своїм указом встановив новий День прикордонника. 30 квітня 1918 року Слов’янська група Окремої Запорізької дивізії Армії УНР під командуванням полковника Володимира Сікевича, звільнивши велику частину Донбасу, вийшла на міжнародно визнаний кордон з Росією і тодішнім Доном.
У нашому військовому календарі не має бути нічого спільного з країною-агресором! Тому наприкінці минулого місяця за моїм наказом начальник Генерального штабу Збройних Сил України, генерал армії Віктор Муженко затвердив Програму заходів щодо відновлення та впровадження національних бойових традицій у Збройних Силах України. Армію остаточно очистять від усіх небезпечних рудиментів радянсько-російської ідеології, які негативно впливають на бойовий дух українського війська… Які паморочать нам голову облудними пропагандистськими штампами, покликаними тримати нас на ментальній орбіті Росії.
Вже цілу низку частин та з’єднань Збройних Сил та Національної гвардії назвали іменами видатних українців, яких радянська цензура намагалася витравити із нашої пам’яті, як-то імені Чорних запорожців, Героїв Крут, гетьмана Петра Дорошенка.
Шановні співвітчизники!
Нині ми відзначаємо восьмидесяті роковини масових політичних репресій тридцять сьомого – тридцять восьмого років. Через незбагненно великі масштаби, які точно встановити неможливо й дотепер, цей злочин комуністичного тоталітарного режиму називають Великим терором.
В Україні цей злочин став логічним продовженням Голодомору. Голодом вбивали українських селян. Чекістсько-енкаведешними кулями – політичну, культурну, наукову еліту. Таким комбінованим способом і здійснювали денаціоналізацію, викорінювали українство. «Стара українська інтелігенція фактично була стерта з лиця землі», – написав у книзі «Великий терор» всесвітньовідомий історик Роберт Конквест. В Україні його більше знають як автора роботи «Жнива скорботи», яка відкрила усьому світові правду про Голодомор.
Биківня – ця земля, цей ліс, де протягом кількох років у братських могилах Совєти ховали невинних людей. Ця земля – мовчазний свідок Великого терору. Історики кажуть, що, ймовірно, саме десь тут, серед десятків тисяч жертв покоїться і тіло митрополита Василія Липківського. Сподіваюся, десь на небесах душа владики, який сто років тому поставив на порядок денний питання про автокефалію, чує наші молитви до Господа про надання Томосу незалежній, автокефальній, помісній, православній, і головне українській церкві.
Протягом свого президенства я неодноразово зустрічався із Його Всесвятістю Вселенським Патріархом. Моє звернення як Глави держави до Вселенського Патріарха про надання Томосу про автокефалію Православній Церкві в Україні, і я за це дякую, було підтримано переконливою більшістю народних депутатів. Так само до Його Всесвятості Варфоломія звернулися усі митрополити та єпископи УПЦ КП і УАПЦ, і не тільки вони. На основі цих звернень Синод Вселенського Патріархату прийняв рішення про початок розгляду питання про надання Томосу для української церкви.
Дорога українців до Бога не пролягає через Москву. У нас свій шлях. Переконаний, що Томос про автокефалію, наданий нашій українській Церкві, довершить утвердження незалежності і самостійності України у духовному вимірі. Це посилить і нашу національну безпеку, бо автоматично послабить вплив країни-агресора на внутрішні українські справи.
Отже, держава нині послідовно проводить державну політику, спрямовану на відновлення та збереження історичної пам’яті українського народу, забезпечення дотримання ідеалів гуманізму та демократії, прав і свобод людини і громадянина. Я продовжуватиму цю роботу рівно стільки, скільки дасть сил Господь Бог, і скільки часу мені відміряє народ, який є єдиним джерелом влади відповідно до Конституції України.
Моя місія, в якій я відчуваю підтримку більшості українського суспільства – зробити так, щоби Україна безповоротно вийшла із смертельно небезпечної зони тяжіння до Російської імперії.
Ми, український народ, зробили свій європейський вибір. Ми впевнено виходимо із сфери російського впливу. Ще раз повторю, вчора я підписав Указ, яким остаточно припиняю участь України в роботі статутних органів так званої Співдружності Незалежних Держав і закриваю наше постійне представництво при цій організації. Україна, починаючи з Біловезької пущі, розглядала СНД як інструмент цивілізованого розлучення з імперією. Цивілізованого з російської вини не вийшло. Москва прагнула перетворити Співдружність на оновлену імперію, де б усі, як в старі радянські часи, звіряли годинники за Спаською вежею Кремля. Тому Україна не ратифікувала Статут СНД і так і не стала, і не збиралася ставати повноцінною учасницею СНД. Тепер ми уважно переглянемо всі міжнародні договори, укладені в рамках СНД, і вийдемо із тих, в яких знайдемо бодай найменшу невідповідність національним інтересам.
Дорогі українці!
Биківнянський ліс – місце спільної пам’яті українського, польського і інших народів. Схиляючи голови і покладаючи квіти до пам’ятних знаків на місцях безіменних братських поховань, на землі, де разом з українцями спочили тисячі розстріляних за наказом Сталіна польських патріотів, представників інших національностей, заявляємо: «Ми, українці, солідарні з усіма народами, які постраждали від злочинів тоталітарних режимів. Ми налаштовані на співпрацю у подоланні наслідків тоталітаризму».
А тепер прошу вшанувати пам’ять жертв політичних репресій хвилиною мовчання…
Слава Україні!
18 травня в Україні вшановують пам’ять жертв депортації кримськотатарського народу, яка стала однією з найтрагічніших сторінок історії 20 сторіччя. Верховна Рада України визнала цей злочин сталінського режиму геноцидом кримськотатарського народу. В ім’я відновлення історичної правди закликаємо наших міжнародних партнерів віддати шану невинним жертвам та засудити цей злочин тоталітарного комуністичного режиму.
Сьогоднішній кремлівський режим та його окупаційна адміністрація в Криму так само вдалися до зухвалого терору проти кримськотатарського народу. Окупанти заборонили Меджліс. Переслідування та фізичне знищення кримських татар набули системного характеру. Жертвами політичних репресій в Криму стали режисер Олег Сенцов, якого безпідставно відправили до російської в’язниці на 20 років, активіст Володимир Балух, який опинився за гратами лише за український прапор над своїм будинком, Узеір Абдуллаєв, якого кремлівські тюремщики цинічно позбавляють невідкладної медичної допомоги, а також десятки інших активних та небайдужих кримчан, які стали політичними в’язнями. Атмосфера страху, фізичного та психологічного тиску змусила майже 40 тисяч громадян України, у тому числі понад 20 тисяч кримських татар, залишити окупований півострів.
Україна вимагає від Російської Федерації припинити порушення прав людини на тимчасово окупованій території АР Крим та м. Севастополь, невідкладно звільнити усіх політичних в’язнів, забезпечити повне дотримання зобов’язань РФ як держави-окупанта відповідно до міжнародного права, виконати Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Територіальна цілісність України від 27 березня 2014 року», «Стан з правами людини в Автономній Республіці Крим і м. Севастополь (Україна)» від 19 грудня 2016 року і 19 грудня 2017 року, а також Наказ Міжнародного Суду ООН від 19 квітня 2017 року щодо застосування тимчасових заходів.
Міжнародна демократична спільнота демонструє непорушну єдність у невизнанні спроби анексії Криму. Ми відчуваємо потужну політичну підтримку з боку ЄС, США, Канади, усіх демократичних держав світу, які запровадили санкції проти держави-агресора. Ми разом працюватимемо над тим, щоб зупинити кремлівський терор на півострові та відновити територіальну цілісність України у міжнародно визнаних кордонах.
Доступність, швидкість надання якісних медичних послуг, поєднання підрозділів екстреної і первинної допомоги – саме так сьогодні працює Одеський обласний центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф. Цей досвід є гарним прикладом, який має бути поширений в інших регіонах України. Про це під час відвідування Одеського обласного центру екстреної медичної допомоги і медицини катастроф заявив Віце-прем’єр-міністр – Міністр регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ України Геннадій Зубко.
«Для нас дуже важливим є забезпечення медичного працівника або лікаря, який працює безпосередньо в сільській амбулаторії. Це не тільки питання впровадження програмного забезпечення або медичного обладнання, це, в першу чергу, – запроваджені на місцевому рівні протоколи і процедури, які можна буде в майбутньому систематизувати і стандартизувати на рівні держави», - наголосив Геннадій Зубко.
За його словами, Одеській області вже погоджено проект мережі з 29 амбулаторій. І важливим кроком у їх впровадженні є залучення фахових лікарів і зменшення відстані від лікаря до пацієнта.
У містах 10-ти хвилинне прибуття на місце виклику складає – 93%, у сільській місцевості – 83%. Зараз на «103» до служби можуть зателефонувати майже 2 млн осіб, це 86% жителів області. З них — майже 600 тисяч в сільській місцевості.
«Ініціатива Президента України Петра Порошенка з реформування сільської медицини дозволить впровадити якісну первинну допомогу у сільській місцевості, в першу чергу завдяки телемедицині. Сьогодні ми побачили, що ті медичні бригади, які працюють в екстреній допомозі, можуть швидко передати рентгенологічні дані та електрокардіограми в Центр телемедичних консультацій, де спеціалісти визначають рівень критичності стану пацієнта і рівень допомоги, яку він потребує. І вже 30 ФАПів області підключені до цієї послуги», - розповів Геннадій Зубко.
Серед нововведень, які запрацювали в Одеській області - Єдина оперативна диспетчерська служба та Центр телемедичних консультацій, які забезпечують: щосекундний розрахунок відстані від нерозподілених викликів до всіх бригад з урахуванням маршрутів, визначення місця виклику 103, найближчої бригади і оптимального маршруту, супровід дій лікаря/фельдшера бригади, отримання консультації на догоспітальному етапі обслуговування пацієнта, використання мобільної телемедицини і оперативного прийняття рішень щодо стану пацієнта.
«Якісна медична послуга із застосуванням сучасних технологій цілком реальна! Потрібно лише бажання й швидко рухатись!» - наголосив урядовець.
У сучасних умовах реформування української освітньої системи постає питання щодо нових підходів до організації і змісту навчально-виховної діяльності. Чільне місце серед них посідає один із перспективних напрямів сучасної педагогіки – музейна педагогіка, що вирішує проблеми формування особистості, а саме: залучення учнівської молоді до активної пошукової роботи засобами музейної експозиції з використанням інформаційних технологій.
Музей – це дієвий засіб творчої самореалізації дитини, маленький дослідницький центр зі збереження, відродження та розвитку місцевих культурно-історичних традицій, дотичний до діалогу поколінь і культур.
Одним із центрів навчально-виховної роботи району є історико-природничий музей «Перлини Поросся» – структурний підрозділ КЗ ТРР «Таращанський районний центр творчості дітей та юнацтва «Веселка». У 2011 році музею було присвоєне звання «Зразковий», підтвержене 2016 року. Засновник та науковий консультант – науковий співробітник ІА НАНУ Романюк Валерій Вікторович. Музей співпрацює з різними закладами: Інститутом археології НАНУ, Білоцерківським краєзнавчим музеєм, Чигиринським історико-культурним заповідником, музеєм Історії Київщини Київського КОІПОПК, центром творчості дітей та юнацтва Київщини.
Напередодні Міжнародного дня музеїв, який відзначається щорічно 18 травня, вихованці гуртка «Юні екскурсоводи» ЦТДЮ «Веселка» Даша Сокуренкота Діана Шевченко провели низку екскурсій для учнів Таращанського НВК «Гімназія «Ерудит» - ЗОШ І ст.», Таращанської ЗОШ № 2 і Таращанської ЗОШ № 3. Екскурсанти здійснили мандрівку дивовижним світом мінералів та гірських порід у природничому відділі музею. Програма заходу передбачала знайомство з геологічною колекцією гірських порід (магматичних, осадових, метаморфічних), зібранихіз багатьох куточків земної кулі і згрупованих в експозиції згідно з їх систематичної та генетичної приналежності. Діти розглянули особливості їх структури та мінерального складу.Ознайомились із колекцією денних метеликів мешканця м. Тараща, В.Г. Березовського. Окрім того, відвідувачі дізналися про талісмани-самоцвіти відповідно до їх власного зодіакального знаку, були вражені цікавинками про найрідкісніші та найотруйніші мінерали світу.Особливий інтерес екскурсантів викликала окраса колекції – уламок Сіхоте-Алінського залізного метеориту вагою 46 г, загальна маса якого оцінюється в 60 – 100 т, що входить до десятки найбільших метеоритів світу. Метеорит впав біля села Бейцухе Приморського краю в Уссурійській тайзі в горах Сіхоте-Алінь на Далекому Сході 12 лютого 1947 року.
Гурток «Юні екскурсоводи» відкритий до творчої співпраці та уже сьогодні планує для учнів загальноосвітніх шкіл міста та району нові пізнавальні проекти!
