Відділ «Таращанське бюро правової допомоги» інформує:
Безоплатна правова допомога
Безоплатна правова допомога – правова допомога, яка гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету, місцевих бюджетів та інших джерел.
Закон України «Про безоплатну правову допомогу» визначає порядок надання безоплатної первинної правової допомоги та безоплатної вторинної правової допомоги.
Безоплатна первинна правова допомога, суб’єктами права на яку є усі особи, які перебувають під юрисдикцією України, включає такі види правових послуг:
- надання правової інформації;
- надання консультацій і роз'яснень з правових питань;
- складення заяв, скарг та інших документів правового характеру (крім документів процесуального характеру);
- надання допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації.
Безоплатна вторинна правова допомога – вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя, і включає такі види правових послуг, як:
- захист;
- здійснення представництва інтересів осіб в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;
- складення документів процесуального характеру.
Згідно із статтею 14 Закону право на безоплатну вторинну правову допомогу мають такі категорії осіб:
1) особи, які перебувають під юрисдикцією України, якщо їхній середньомісячний дохід не перевищує двох розмірів прожиткового мінімуму, розрахованого та затвердженого відповідно до закону для осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення, а також особи з інвалідністю, які отримують пенсію або допомогу, що призначається замість пенсії, у розмірі, що не перевищує двох прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб;
*тобто станом на липень-листопад 2020 року середньомісячний дохід не має перевищувати 4394 грн для працездатних осіб та 3424 грн для осіб, які втратили працездатність.
2) діти, у тому числі діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, діти, які перебувають у складних життєвих обставинах, діти, які постраждали внаслідок воєнних дій чи збройного конфлікту;
2-1) внутрішньо переміщені особи;
2-2) громадяни України, які звернулися із заявою про взяття їх на облік як внутрішньо переміщених осіб;
3) особи, до яких застосовано адміністративне затримання;
4) особи, до яких застосовано адміністративний арешт;
5) особи, які відповідно до положень кримінального процесуального законодавства вважаються затриманими;
6) особи, стосовно яких обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою;
7) особи, у кримінальних провадженнях стосовно яких відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України захисник залучається слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням або проведення окремої процесуальної дії, а також особи, засуджені до покарання у вигляді позбавлення волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або обмеження волі;
8) особи, на яких поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту»;
9) ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особи, які мають особливі заслуги та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, особи, які належать до числа жертв нацистських переслідувань;
9-1) особи, які перебувають під юрисдикцією України і звернулися для отримання статусу особи, на яку поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
10) особи, щодо яких суд розглядає справу про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи;
11) особи, щодо яких суд розглядає справу про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку;
12) особи, реабілітовані відповідно до законодавства України;
13) особи, які постраждали від домашнього насильства або насильства за ознакою статі.
У разі якщо особа не належить до суб’єктів права на безоплатну вторинну правову допомогу, працівники центру сприятимуть в отриманні такої допомоги від громадських правозахисних організацій.
За отриманням більш детальної консультації та отриманням безоплатної правової допомоги, ви можете звернутися до відділу «Таращанське бюро правової допомоги» Білоцерківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, що знаходиться за адресою: вул. Шевченка, 27 м.Тараща Київської області та за телефоном (04566)5-10-35.
______________________________________________________________________
Свідоцтво про народження — через 35 років
Чи замислювалися ви над тим, що серед нас живуть люди-невидимки? ?Це – люди без жодних документів, яких не існує юридично. Такі випадки є далеко непоодинокими і саме з одним із них стикнулися фахівці Захарівського бюро правової допомоги Роздільнянського місцевого центру з надання #БВПД, що на Одещині.
У 1984 році пані Тетяна народила сина ?
«Чому не зареєструвала народження дитини в органах РАЦС, зараз вже й згадати не можу. Коли син був маленький – особливої потреби в документах начебто і не було. Адже в селі всі один одного знали, в садочку про документи чомусь не спитали, школу він закінчив також без документів», — розповідає жінка.
Проблеми почалися, коли син захотів вступити до вищого навчального закладу. Саме тоді стало зрозуміло, що документи так просто отримати не вийде. Намагання матері оформити свідоцтво про народження дитини виявились безрезультатними.
Тим часом сину виповнилося вже 35 років. Весь цей час проживав в селі, не маючи жодних документів, не міг офіційно працевлаштуватися.
«Оцінивши ситуацію жінки, я прийняла рішення, що у зв’язку з відсутністю у Тетяни медичних документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація народження, справа може бути вирішена тільки в судовому порядку шляхом подання заяви про встановлення факту народження дитини», – розповіла начальниця Захарівського бюро правової допомоги Марина Кулік.
Зібравши докази, які підтверджували факт народження Тетяною дитини, юристка підготувала та подала до Фрунзівського районного суду Одеської області відповідну заяву. Суд задовольнив заявлені вимоги в повному обсязі, а саме – встановив факт народження дитини. Тетяна отримала свідоцтво про народження сина, що дало змогу розпочати процедуру отримання паспорта громадянина України.
Коментує начальниця Захарівського бюро правової допомоги Марина Кулік.
Протягом якого строку батьки зобов’язані зареєструвати народження дитини?
❗️Батьки зобов’язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану (ч. 1 ст. 144 Сімейного кодексу України).
Чи передбачена відповідальність батьків за несвоєчасну реєстрацію народження дитини?
❗️Так, несвоєчасна реєстрація народження дитини є підставою для покладення на батьків адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 212-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Це тягне за собою накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
На підставі якого документа реєструється народження дитини старше одного року?
❗️Для проведення державної реєстрації народження дитини необхідно надати такі документи: медичне свідоцтво про народження (або дублікат) форми № 103/о; медичну довідку про перебування дитини під наглядом лікувального закладу.
А якщо ці документи відсутні?
❗️Тоді державна реєстрація проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту народження дитини даною жінкою.
_______________________________________________________________________
Захист персональних даних
Що таке персональні дані? Це конфіденційна інформація чи ні?
До персональних даних можна віднести будь-які відомості, за якими ідентифікується або може бути ідентифікована фізична особа. Зокрема, прізвище, ім’я, по батькові, адреса, телефони, паспортні дані, національність, освіта, сімейний стан, релігійні та світоглядні переконання, стан здоров’я, матеріальний стан, дата і місце народження, місце проживання та перебування тощо. Також, це дані про особисті майнові та немайнові відносини цієї особи з іншими особами, зокрема членами сім’ї. До персональних даних відносяться також відомості про події та явища, що відбувалися або відбуваються у побутовому, інтимному, товариському, професійному, діловому та інших сферах життя особи (за винятком даних стосовно виконання повноважень особою, яка займає посаду, пов’язану із здійсненням функцій держави або органу місцевого самоврядування) тощо. І цей перелік не є вичерпним.
Така інформація про фізичну особу та членів її сім’ї є конфіденційною. Вона може оброблятися, в тому числі, поширюватись тільки за їх згодою, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
• Які права має людина, персональні дані якої обробляються?
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону «Про захист персональних даних» суб’єкт персональних даних має право, зокрема:
✅ знати про джерела збирання, місцезнаходження своїх персональних даних, мету їх обробки, місцезнаходження або місце проживання (перебування) володільця чи розпорядника персональних даних або дати відповідне доручення щодо отримання цієї інформації уповноваженим ним особам, крім випадків, встановлених законом;
✅ отримувати інформацію про умови надання доступу до персональних даних, зокрема інформацію про третіх осіб, яким передаються його персональні дані;
✅ на доступ до своїх персональних даних;
✅ отримувати не пізніш як за тридцять календарних днів з дня надходження запиту, крім випадків, передбачених законом, відповідь про те, чи обробляються його персональні дані, а також отримувати зміст таких персональних даних;
✅ на захист своїх персональних даних від незаконної обробки та випадкової втрати, знищення, пошкодження у зв’язку з умисним приховуванням, ненаданням чи несвоєчасним їх наданням, а також на захист від надання відомостей, що є недостовірними чи ганьблять честь, гідність та ділову репутацію фізичної особи;
✅ вносити застереження стосовно обмеження права на обробку своїх персональних даних під час надання згоди;
✅ відкликати згоду на обробку персональних даних;
✅ знати механізм автоматичної обробки персональних даних;
✅ на захист від автоматизованого рішення, яке має для нього правові наслідки.
• У чому різниця між володільцем та розпорядником персональних даних?
Володілець персональних даних – це фізична або юридична особа, яка визначає мету обробки персональних даних, встановлює склад цих даних та процедури їх обробки, якщо інше не визначено законом.
Розпорядник персональних даних – фізична чи юридична особа, якій володільцем персональних даних або законом надано право обробляти ці дані від імені володільця.
Що таке обробка даних?
Це будь-яка дія від збирання до знищення персональних даних. Це реєстрація, накопичення, зберігання, адаптування, зміна, поновлення, використання, поширення (розповсюдження, реалізація, передача), знеособлення тощо (ст. 2 Закону України «Про захист персональних даних»)
Які підстави для обробки персональних даних?
1) згода суб’єкта персональних даних на обробку його персональних даних;
2) дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень;
3) укладення та виконання правочину, стороною якого є суб’єкт персональних даних або який укладено на користь суб’єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб’єкта персональних даних;
4) захист життєво важливих інтересів суб’єкта персональних даних;
5) необхідність виконання обов’язку володільця персональних даних, який передбачений законом;
6) необхідність захисту законних інтересів володільців персональних даних, третіх осіб, крім випадків, коли суб’єкт персональних даних вимагає припинити обробку його персональних даних та потреби захисту персональних даних переважають такий інтерес.
Отже, не завжди під час обробки персональних даних володілець або розпорядник зобов’язаний отримувати згоду на обробку персональних даних, це лише одна із шести можливих підстав для здійснення обробки таких даних.
Чи має володілець персональних даних повідомляти людину про передачу комусь її персональних даних?
Так. Про передачу персональних даних третій особі володілець персональних даних протягом 10 робочих днів повідомляє суб’єкта персональних даних, якщо цього вимагають умови його згоди або інше не передбачено законом.
Повідомлення ❌ не здійснюються у разі:
1) передачі персональних даних за запитами при виконанні завдань оперативно-розшукової чи контррозвідувальної діяльності, боротьби з тероризмом;
2) виконання органами державної влади та органами місцевого самоврядування своїх повноважень, передбачених законом;
3) здійснення обробки персональних даних в історичних, статистичних чи наукових цілях.
Хто та як здійснює контроль у сфері захисту персональних даних?
Контроль Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини у сфері захисту персональних даних здійснюється шляхом проведення перевірок фізичних осіб, фізичних осіб — підприємців, підприємств, установ і організацій усіх форм власності, органів державної влади та місцевого самоврядування, що є володільцями та/або розпорядниками персональних даних. Перевірки можуть бути планові, позапланові, виїзні та безвиїзні.
Процедура проведення перевірок встановлена Порядком здійснення Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини контролю за додержанням законодавства про захист персональних даних, затвердженим наказом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 08 січня 2014 р. № 1/02-14. За результатами перевірок складаються акти перевірки додержання вимог законодавства про захист персональних даних, на підставі яких у випадку виявлення порушень складається припис про їх усунення, або протокол про адміністративне правопорушення.
Куди звертатися у разі незаконної обробки персональних даних та втручання в особисте життя людини?
У разі незаконної обробки персональних даних та втручання в особисте життя особи, суб’єкт персональних даних вправі звернутися до володільця та/або розпорядника персональних даних з вмотивованою вимогою:
• заборонити таку обробку;
• внести зміни до своїх персональних даних (у випадку їх недостовірності);
• вимагати їх видалення (знищення).
Якщо ця вимога суб’єкта персональних даних не буде виконана, то особа може оскаржити вказані дії чи бездіяльність володільця або ж розпорядника персональних даних до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та/або до суду.
☝️ Крім того, відповідно до статті 188-39 Кодексу України про вчинення адміністративних правопорушень (надалі – КУпАП) винна особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності, зокрема за:
• Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про обробку персональних даних або про зміну відомостей, які підлягають повідомленню згідно із законом, повідомлення неповних чи недостовірних відомостей.
• Невиконання законних вимог (приписів) Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини або визначених ним посадових осіб секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо запобігання або усунення порушень законодавства про захист персональних даних.
• Недодержання встановленого законодавством про захист персональних даних порядку захисту персональних даних, що призвело до незаконного доступу до них або порушення прав суб’єкта персональних даних.
Отже, маючи справу з порушенням чи проблемним питанням щодо захисту персональних даних потрібно звертатися до Уповноваженого, який здійснює контроль за додержанням законодавства про захист персональних даних та складає протоколи про притягнення до адміністративної відповідальності і направляє їх до суду у випадках, передбачених законом.
• Яка відповідальність передбачена за порушення законодавства про захист персональних даних?
У разі виявлення під час перевірки передбаченого статтею 188-39 чи статтею 188-40 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративного правопорушення на суб’єкта перевірки у встановленому законом порядку може накладатися штраф від ста до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У разі виявлення під час перевірки ознак кримінального правопорушення Уповноважений направляє необхідні матеріали до правоохоронних органів.
⚖️Отримати юридичну консультацію або роз’яснення з правових питань можна:
– за телефоном (04566)5-10-35
– у приватному чаті системи БПД у Телеграм http://legalaid.gov.ua/telegram.html
– написавши на електронну пошту центру з надання БВПД (адреси можна дізнатися за посиланням https://www.legalaid.gov.ua/tsentry/ )
____________________________________________________________________________
Правила, які повинні знати всі, але які часто ігноруються!
Всі учасники дорожнього руху мають не тільки права, але й обов’язки.
Пішохід як учасник дорожнього руху повинен:
— рухатися по тротуарах, пішохідних або велосипедних доріжках, узбіччях, а в разі їх відсутності — по краю проїзної частини автомобільної дороги чи вулиці;
— перетинати проїзну частину автомобільної дороги, вулиці по пішохідних переходах, а в разі їх відсутності — на перехрестях по лінії тротуарів і узбіч;
— керуватися сигналами регулювальника та світлофора в місцях, де дорожній рух регулюється;
— не затримуватися і не зупинятися без необхідності на проїзній частині автомобільної дороги, вулиці і залізничному переїзді;
— не переходити проїзну частину автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів безпосередньо перед транспортними засобами, що наближаються, поза пішохідними переходами при наявності роздільної смуги, а також у місцях, де встановлені пішохідні чи дорожні огородження;
— стримуватися від переходу проїзної частини при наближенні транспортного засобу з включеними проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом;
— не виходити на проїзну частину із-за нерухомого транспортного засобу або іншої перешкоди, що обмежує видимість, не переконавшись у відсутності транспортних засобів, що наближаються.
Водій як учасник дорожнього руху повинен:
— мати при собі та на вимогу поліцейського пред’являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, — страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів;
— виконувати розпорядження поліцейського, що даються в межах їх компетенції;
— вживати всіх можливих заходів до забезпечення безпечних умов для пересування найбільш уразливих учасників дорожнього руху ;
— не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції;
— перевірити перед вирушенням у дорогу технічний стан транспортного засобу та стежити за ним у дорозі;
надавати переважне право руху пішоходу, який знаходиться на пішохідній доріжці (зебрі). У цьому разі водій зобов’язаний надати можливість пішоходу безпечно перейти дорогу, вулицю.
Дбайте про свою безпеку!
____________________________________________________________
meet_your_child.jpg)
